ОЗУРДЕКС™ имплантат д/введ. интравитреал. по 700 мкг в апплик.

Інструкція

Склад

діюча речовина: дексаметазон;

1 імплантат містить 700 мкг дексаметазону;

допоміжні речовини: кислоти молочної і кислоти гліколевої сополімер 50:50 Resomer® RG 502, кислоти молочної і кислоти гліколевої сополімер 50:50 Resomer® RG 502H.

Лікарська формаІмплантат для інтравітреального введення.

Основні фізико-хімічні властивості: білий або майже білий імплантат у формі стрижня. Імплантат розташований у аплікаторі, що запечатаний у пакет із фольги разом з пакетом-поглиначем вологи.

Фармакотерапевтична група Офтальмологічні протизапальні засоби.

Код ATX. S01B А01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Відомо, що дексаметазон — потужний кортикостероїд, який чинить виражену протизапальну дію і пригнічує набряк шляхом зменшення відкладення фібрину, проникності капілярів та фагоцитарну інфільтрацію у відповідь на запалення. Фактор росту ендотелію судин (VEGF) — цитокін, який виробляється у підвищених концентраціях при врегулюванні макулярного набряку. Він є потужним стимулятором судинної проникності. Було продемонстровано, що кортикостероїди перешкоджають експресії фактора росту ендотелію судин. Крім того, кортикостероїди запобігають вивільненню простагландинів, які були ідентифіковані як медіатори кістоїдного макулярного набряку.

Діабетичний макулярний набряк

Ефективність імплантата Озурдекс™ оцінювалась у двох 3-річних багатоцентрових подвійних сліпих рандомізованих плацебо-контрольованих дослідженнях за однаковою схемою у паралельних групах, які разом охоплювали 1048 пацієнтів (дослідження 206207-010 та 206207-011). Загалом методом випадкового відбору 351 пацієнт був відібраний до групи Озурдекс™, 347 – до групи дексаметазону із дозуванням по 350 мкг та 350 пацієнтів – до групи плацебо.

Пацієнти мали проходити процедуру повторної імплантації на підставі показника товщини сітківки ока > 175 мікрон, що вимірювався за допомогою оптичної когерентної томографії (OCT), або якщо показники OCT, на думку дослідників, підтверджували наявність залишкового набряку сітківки, що складався з декількох інтраретинальних кіст або декількох ділянок зі збільшеною товщиною сітківки в межах або поза межами центрального підполя. Пацієнтам робили до 7 ін’єкцій з інтервалами не більше ніж 6 місяців.

Застосування альтернативної терапії дозволялося за рішенням дослідників на будь-якому етапі дослідження, але це призводило до виключення з дослідження.

Загалом 36% пацієнтів, яким вводився Озурдекс™, припинили участь у дослідженні з будь-якої причини, у порівнянні з 57% пацієнтів з групи плацебо. Співвідношення учасників, які припинили участь в дослідженні внаслідок побічних реакцій, було дуже схожим як в групі Озурдекс™, так і в групі плацебо (13% проти 11%). Співвідношення учасників, які припинили участь у дослідженні внаслідок відсутності ефективності, було меншим в групі Озурдекс™, аніж у групі плацебо (7% проти 24%).

Первинні і ключові вторинні кінцеві точки в дослідженнях 206207-010 та 011 наведені в Таблиці 1. Після покращення зір у пацієнтів групи DEX700 погіршився через утворення катаракти. Покращення зору було повторно оцінене після видалення катаракти.

Таблиця 1. Дані щодо ефективності у дослідженнях 206207-010 та 206207-011 (IТT (група з урахуванням призначеного лікування))

Кінцева точка


Дослідження

206207-010


Дослідження

206207-011


Сумарні дані досліджень 206207-010 та 206207-011

DEX

700,

кількість учасників = 163


Плацебо,

кількість учасників = 165


DEX 700,

кількість учасників = 188


Плацебо,

кількість учасників = 185


DEX 700,

кількість учасників = 351


Плацебо,

кількість учасників = 350

Середня зміна показників за шкалою BCVA* впродовж 3 років, підхід за AUC** (літери)

P-значення


4,1


1,9


2,9


2,0


3,5


2,0

0,016


0,366


0,023

BCVA ≥ 15 літер покращення від вихідних показників на 3-й рік після введення/останнє відвідування (%)

P-значення


22,1


13,3


22,3


10,8


22,2


12,0

0,038


0,003


< 0,001

Середня зміна показників за шкалою BCVA від вихідних показників на 3-й рік після введення/останнє відвідування (літери)

P-значення


4,1


0,8


1,3


–0,0


2,6


0,4

0,020


0,505


0,054

Середня зміна товщини сітківки за показниками оптичної когерентної томографії (OCT) в центральному підполі впродовж 3 років, підхід за AUC (мкм)

P-значення


–101,1


–37,8


–120,7


–45,8


–111,6


–41,9

<0,001


< 0,001


< 0,001

* Максимальна гострота зору з корекцією (BCVA)

** Площа під кривою (AUC)

Первинні і ключові вторинні кінцеві точки за сумарним аналізом псевдофакічних пацієнтів наведені в Таблиці 2.

Таблиця 2. Ефективність у псевдофакічних пацієнтів (сумарні дані досліджень 206207-010 та 206207-011)

Кінцева точка


DEX 700,

кількість учасників = 86


Плацебо, кількість учасників = 101


P-значення

Середня зміна показників за шкалою BCVA (максимальна гострота зору з корекцією) впродовж 3 років, підхід за AUC (літери)


6,5


1,7


< 0,001

BCVA ≥ 15 літер покращення від вихідних показників на 3-й рік після введення/останнє відвідування (%)


23,3


10,9


0,024

Середня зміна показників за шкалою BCVA від вихідних показників на 3-й рік після введення/останнє відвідування


6,1


1,1


0,004

Середня зміна товщини сітківки за показниками оптичної когерентної томографії (OCT) в центральному підполі впродовж 3 років, підхід за AUC (мкм)


–131,8


–50,8


< 0,001

Первинні і ключові вторинні кінцеві точки за сумарним аналізом для пацієнтів, які проходили попереднє лікування, наведені в Таблиці 3.

Таблиця 3. Дані щодо ефективності у пацієнтів, які проходили попереднє лікування

(дані сумарних досліджень 206207-010 та 206207-011)

Кінцева точка


DEX 700,

кількість учасників = 247


Плацебо, кількість учасників = 261


P-значення

Середня зміна показників за шкалою BCVA (максимальна гострота зору з корекцією) впродовж 3 років, підхід за AUC (літери)


3,2


1,5


0,024

BCVA ≥ 15 літер покращення від вихідних показників на 3-й рік після введення/останнє відвідування (%)


21,5


11,1


0,002

Середня зміна показників за шкалою BCVA від вихідних показників на 3-й рік після введення/останнє відвідування


2,7


0,1


0,055

Середня зміна товщини сітківки за показниками оптичної когерентної томографії (OCT) в центральному підполі впродовж 3 років, підхід за AUC (мкм)


–126,1


–39,0


< 0,001

Оклюзія центральної вени сітківки/оклюзія гілки вени сітківки

Ефективність імплантату Озурдекс™ оцінювалась у двох багатоцентрових подвійних сліпих рандомізованих плацебо-контрольованих паралельних дослідженнях ідентичного типу, що разом порівнювали 1267 пацієнтів, які були рандомізовані і пройшли лікування дексаметазоном 350 мкг чи 700 мкг або плацебо (дослідження 206207-008 та 206207-009). Загалом було рандомізовано 427 пацієнтів до групи Озурдекс™, 414 – до групи дексаметазону з дозою 350 мкг та 426 пацієнтів – до групи плацебо.

Базуючись на результатах об’єднаних досліджень, лікування імплантатами Озурдекс™ виявило статистично значно більшу кількість пацієнтів, визначених як такі, що досягли покращення гостроти зору з максимальною корекцією ≥ 15 символів через 90 днів після ін’єкції одного імплантата, порівняно з початковими даними у групі плацебо (p < 0,001).

Відсоток пацієнтів, які досягли покращення первинної ефективності ≥ 15 символів гостроти зору з максимальною корекцією порівняно з початковими даними після ін’єкції одного імплантату, наведено у Таблиці 4.

Терапевтичний ефект спостерігається у першій точці спостереження на 30-й день. Максимальний ефект від лікування спостерігався на 60-й день і різниця у наявності позитивних свідчень була статистично більш істотною у групі Озурдекс™ порівняно з групою плацебо протягом усього часу до 90-го дня після ін'єкції. Залишалась тенденція покращення гостроти зору з максимальною корекцією ≥ 15 символів відносно початкового рівня у значно більшого відсотка респондентів, яких лікували імплантатом Озурдекс™ порівняно з групою плацебо на 180-й день.

Таблиця 4. Співвідношення пацієнтів з покращенням гостроти зору з максимальною корекцією ≥ 15 символів відносно початкового рівня досліджуваного ока (об'єднані результати ITT групи)

День огляду


Озурдекс™ Кількість пацієнтів = 427


Плацебо

Кількість пацієнтів = 426

День 30

День 60

День 90

День 180


21,3 % a

29,3 % a

21,8 % a

21,5 %


7,5 %

11,3 %

13,1 %

17,6 %

a Коефіцієнт у групі Озурдекс™ значно вищий порівняно з групою плацебо (p < 0,001)

Середній показник зміни гостроти зору з максимальною корекцією порівняно з початковим рівнем був значно більшим у групи Озурдекс™ порівняно з групою плацебо під час усіх спостережень.

У кожному дослідженні Фази III та об'єднаному аналізі час, потрібний для досягнення покращення гостроти зору з максимальною корекцією ≥ 15 символів (3 лінії) на кумулятивних кривих відповіді, значно відрізнявся у групі Озурдекс™ порівняно з групою плацебо (p < 0,001); пацієнти, які застосовували імплантат Озурдекс™, раніше досягали покращення гостроти зору у 3 лінії з максимальною корекцією, ніж пацієнти з групи плацебо.

У числовому співвідношенні імплантат Озурдекс™ був значно ефективніший, ніж плацебо, для запобігання втрати зору, що продемонстровано нижчим відсотком пацієнтів, які мали погіршення зору ≥ 15 символів у групі Озурдекс™ впродовж 6-місячного періоду оцінки.

У кожному дослідженні Фази III та об'єднаному аналізі середній показник товщини сітківки ока був значно меншим, а середнє зниження від початкового показника було значно більшим у групі Озурдекс™ (- 207,9 мікрон) порівняно з групою плацебо (- 95,0 мікрон) на 90-й день (p < 0,001, об'єднані дані).

Лікувальний ефект, як підтверджується оцінкою максимальної гостроти зору з корекцією на 90-й день, підтримувався цим анатомічним виявленням. Середнє зниження (– 119,3 мікрон) товщини сітківки ока до 180-го дня, порівняно з групою плацебо, не було істотним.

Пацієнти, які мали показник максимальної гостроти зору з корекцією < 84 або показник товщини сітківки ока > 250 мікрон, що вимірювався за допомогою оптичної когерентної томографії, та на думку дослідників, не піддавалися ризику у разі використання терапії, мали право бути обраними для лікування імплантатом Озурдекс™ у відкритому дослідженні. З пацієнтів, які лікувалися у відкритій фазі дослідження, 98 % отримали ін'єкцію імплантату Озурдекс™ між 5 і 7 місяцями після початку лікування.

Відносно початкового лікування, максимальна реакція спостерігалась на 60-й день у відкритій фазі дослідження. Кумулятивні коефіцієнти відповіді були вищими протягом відкритої фази дослідження у тих пацієнтів, які одержали дві послідовні ін'єкції імплантату Озурдекс™, порівняно з тими пацієнтами, які не отримали ін'єкцію імплантату Озурдекс™ на початковій фазі.

Відсоток респондентів на кожному часовому проміжку був завжди кращими після другого лікування, порівняно з першим лікуванням. Між тим, затримка лікування на 6 місяців призводить до нижчого відсотку респондентів під час усіх часових проміжків у порівнянні з тими, хто отримав другу ін'єкцію Озурдекс™ у відкритій фазі дослідження.

Увеїт

Клінічна ефективність імплантату Озурдекс™ оцінювалась в одиничному багатоцентровому анонімному рандомізованому дослідженні лікування неінфекційного запалення заднього сегменту ока у пацієнтів з увеітом.

Загалом 229 пацієнтів були рандомізовані на введення імплантатів дексаметазону 350 мкг або 700 мкг, або на введення плацебо. З них загалом 77 пацієнтів були рандомізовані на введення імплантату Озурдекс™, 76 – на 350 мкг дексаметазону та 76 – на плацебо. Загалом 95 % пацієнтів завершили 26-тижневе дослідження.

Відсоток пацієнтів із помутнінням склоподібного тіла із показником 0 досліджуваного ока на 8-й тиждень дослідження (первинна кінцева точка) був у 4 рази більшим (46,8 %) порівняно з групою плацебо (11,8 %), p < 0,001. Статистична перевага тривала до 26-го тижня включно (p ≤ 0,014), як вказано в Таблиці 5.

Криві кумулятивного коефіцієнту відповіді (тривалість до встановлення помутніння скловидного тіла з показником 0) значно відрізнялися у пацієнтів, які отримували лікування імплантатом Озурдекс™ порівняно з групою плацебо (p < 0,001). Покращення настає раніше і помічається більша реакція на лікування.

Зменшення помутніння склоподібного тіла супроводжувалось покращенням гостроти зору. Співвідношення пацієнтів з покращенням максимальної гостроти зору з корекцією щонайменше ≥ 15 символів порівняно з початковими даними у дослідженні ока на 8-й тиждень було у 6 разів більшим (42,9 %) у групі Озурдекс™ (42,9 %) порівняно з плацебо групою (6,6 %), p < 0,001. Статистична перевага досягалася на 3-му тижні і тривала до 26-го тижня включно (p < 0,001) як вказано в Таблиці 5.

Відсоток пацієнтів, які потребували альтернативних заходів лікування до 8-го тижня був у 3 рази менший в групі Озурдекс™ (7,8 %) ніж у групі плацебо (22,4 %), p = 0,012 порівняно з початковими даними.

Таблиця 5. Співвідношення пацієнтів з помутнінням скловидного тіла з показником 0 та у яких спостерігалось покращення гостроти зору з максимальною корекцією ≥ 15 символів (ITT група)

Дата огляду


Помутніння скловидного тіла з показником 0


Покращення гостроти зору з максимальною корекцією ≥ 15 символів від початкового рівня


Дексаметазон 700

К-ть пацієнтів = 77


Плацебо

К-ть пацієнтів = 76


Дексаметазон 700

К-ть пацієнтів = 77


Плацебо

К-ть пацієнтів = 76

Тиждень 3


23,4 %


11,8 %


32,5 %a


3,9 %

Тиждень 6


42,9 %a


9,2 %


41,6 %a


7,9 %

Тиждень 8


46,8 %a


11,8 %


42,9 %a


6,6 %

Тиждень 12


45,5 %a


13,2 %


41,6 %a


13,2 %

Тиждень 16


40,3 %b


21,1 %


39,0 %a


13,2 %

Тиждень 20


39,0 %c


19,7 %


40,3 %a


13,2 %

Тиждень 26


31,2 %d


14,5 %


37,7 %a


13,2 %

а p< 0,001; b p = 0,010; c p = 0,009; d p = 0,014

Діти

Європейське Агентство з Лікарських Засобів відмовилося від зобов’язання щодо надання результатів досліджень з імплантатом Озурдекс™ в усіх педіатричних підгрупах щодо оклюзії вени сітківки, а також щодо діабетичного макулярного набряку.

Фармакокінетика.

Дані щодо концентрації у плазмі були отримані у підгрупі з 21 пацієнта під час двох 6-місячних досліджень ефективності перед дозуванням та на 7-й, 30-й, 60-й і 90-й день після введення інтравітреального імплантата для одноразового використання, що містив 350 мкг або 700 мкг дексаметазону. 95 % показників концентрації дексаметазону у плазмі для групи дозування 350 мкг і 86 % для групи дозування 700 мкг були нижчими за найнижчу межу кількісної оцінки (0,05 нг/мл). Максимальна концентрація у плазмі 0,094 нг/мл спостерігалась у одного пацієнта з групи 700 мкг. Виявилось, що концентрація дексаметазону у плазмі не залежить від віку, маси тіла або статі пацієнта.

Дані щодо концентрації у плазмі крові були отримані у підгрупі пацієнтів на підставі двох експериментальних досліджень діабетичного макулярного набряку перед введенням дози і на 1-й, 7-й та 21-й день, а також через 1,5 та 3 місяця після інтравітреальної ін’єкції інтравітреального імплантата для одноразового використання, що містив 350 мкг або 700 мкг дексаметазону. 100 % концентрації дексаметазону у плазмі крові для групи дозування 350 мкг та 90% для групи дозування 700 мкг були нижчими за найнижчу межу кількісної оцінки (0,05 нг/мл). Максимальна концентрація у плазмі у 0,102 нг/мл спостерігалась в 1 пацієнта з групи дозування 700 мкг. Виявилось, що концентрації дексаметазону у плазмі крові не залежать від віку, маси тіла або статі пацієнтів.

У 6-місячному дослідженні на тваринах після інтравітреальної ін'єкції імплантата Озурдекс™ середня максимальна концентрація (Сmах) дексаметазону у склоподібному тілі ока становила 100 нг/мл на 42-й день після ін'єкції та 5,57 нг/мл — на 91-й день. Дексаметазон визначався у склоподібному тілі ще й через 6 місяців після ін'єкції. Порядок ранжування концентрації дексаметазону був такий: сітківка > райдужна оболонка > циліарне тіло > склоподібне тіло > внутрішньоочна рідина > плазма.

У дослідженні метаболізму in vitro після 18 годин інкубації С14-дексаметазону з людською роговою оболонкою, райдужною оболонкою, циліарним тілом, судинною оболонкою, сітківкою, склоподібним тілом і тканинами склери метаболітів препарату не спостерігалось. Ці результати співпадають з результатами досліджень метаболізму тканини ока тварин.

Дексаметазон метаболізується до кінцевих жиро- і водорозчинних похідних, які виділяються з жовчю і сечею.

Матриця Озурдек™ повільно розпадається до кислоти молочної і кислоти гліколевої завдяки простому гідролізу, потім — до вуглецю діоксиду і води.

Клінічні характеристики

Показання

Лікування дорослих пацієнтів:

- з макулярним набряком, який виник внаслідок оклюзії центральної вени сітківки або оклюзії гілки вени сітківки;

- із запаленням заднього сегмента ока у вигляді неінфекційного увеїту;

- з порушенням зору внаслідок діабетичного макулярного набряку, у яких псевдофакічне око або для яких некортикостероїдна терапія неефективна чи неприйнятна.

Протипоказання

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.

Гостра або потенційна окулярна або періокулярна інфекція, включаючи більшість вірусних захворювань рогівки і кон'юнктиви, зокрема активний епітеліальний герпетичний кератит (деревоподібний кератит), вакцинальна хвороба, вітряна віспа, мікобактеріальні інфекції і грибкові хвороби.

Розвинута глаукома (при недостатній ефективності медикаментозної терапії).

Афакічні очі з розривом задньої капсули кришталика.

Очі з імплантованими передньокамерними інтраокулярними лінзами, ірис-кліпс інтраокулярної лінзи, задньокамерної інтраокулярної лінзи з трансскелярною фіксацією при одночасному розриві задньої капсули кришталика.

Особливі заходи безпеки

Будь-яка інтравітреальна ін'єкція може асоціюватися з ендофтальмітом, внутрішньоочним запаленням, підвищеним внутрішньоочним тиском і відшаруванням сітківки ока. Завжди слід використовувати належну асептичну методику ін'єкції. Крім того, після ін'єкції пацієнтів необхідно оглядати з метою забезпечення раннього лікування у разі виникнення інфекції або підвищеного внутрішньоочного тиску. Огляд може включати перевірку кровопостачання диска зорового нерва відразу після ін'єкції, вимірювання артеріального тиску протягом 30 хвилин після ін'єкції та біомікроскопії ока у проміжку між другим та сьомим днями після ін'єкції.

Пацієнтів необхідно проінструктувати про негайне повідомлення при виникненні будь-яких симптомів, які можуть свідчити про ендофтальміт або будь-які з вищезгаданих станів, наприклад, біль в оці, помутніння зору.

Усі пацієнти з розривом задньої капсули кришталика ока, наприклад пацієнти з розривом заднього відділу кришталика (наприклад, після операції з видалення катаракти), та/або пацієнти, у яких райдужна оболонка розкрита в порожнину скловидного тіла (наприклад внаслідок іридектомії), після курсу вітректомії або без нього, знаходяться в групі ризику щодо міграції імплантата в передню камеру ока. Міграція імплантата у передню камеру може призвести до набряку рогівки. Стійка тяжка форма набряку рогівки може привести до необхідності трансплантації рогівки.

Іншим групам пацієнтів, крім тих, яким протипоказане застосування імплантата Озурдекс™ (див. розділ «Протипоказання»), імплантат потрібно застосовувати з обережністю і тільки після зваженої оцінки співвідношення ризику та користі. Ці пацієнти повинні знаходитись під ретельним наглядом для виявлення будь-яких ознак міграції імплантата.

Застосування кортикостероїдів, у тому числі Озурдекс™, може викликати розвиток катаракти (у тому числі задньосубкапсулярної катаракти), підвищеного ВОТ, стероїдної глаукоми і може призвести до вторинної інфекції ока.

Протягом трирічних клінічних досліджень діабетичного макулярного набряку, 59 % факічних пацієнтів, яким вводився Озурдекс™, пройшли хірургічне лікування катаракти ока, яке досліджувалося.

Після першої ін'єкції частота захворювання на катаракту виявляється частіше у пацієнтів з неінфекційним увеїтом заднього сегмента ока порівняно з пацієнтами із оклюзією гілки вени сітківки або центральної вени сітківки. В ході клінічних досліджень оклюзії гілки вени сітківки/центральної вени сітківки про катаракту повідомлялося частіше у пацієнтів з факічним кришталиком після другої ін'єкції (див. розділ «Побічні реакції»).

Тільки 1 пацієнт з 368 потребував проведення хірургічного лікування катаракти під час першого курсу введення і 3 пацієнта з 302 під час другого курсу введення. У дослідженні неінфекційного увеїту 1 пацієнт з 62 факічних пацієнтів пройшов курс хірургічного лікування катаракти після разового введення.

Домінування кон'юнктивальної кровотечі у пацієнтів з неінфекційним увеїтом заднього сегмента виявляється частіше порівняно з пацієнтами з оклюзією гілки вени сітківки або центральної вени сітківки та діабетичним макулярним набряком. Це може бути пов'язано безпосередньо з процедурою інтравітреальної ін'єкції або супутнього застосування місцевих та/або системних кортикостероїдів або нестероїдних протизапальних засобів. У разі виявлення спонтанного розсмоктування, медична допомога не потрібна.

Як і очікувалося, при введенні очних стероїдів та інтравітреальних ін'єкцій можливе зростання внутрішньоочного тиску (ВОТ). Зростання ВОТ зазвичай можна контролювати за допомогою лікарських засобів для пониження ВОТ. З усіх пацієнтів, у яких спостерігалося збільшення ВОТ ≥ 10 мм рт.ст. від початкового рівня, найбільше збільшення ВОТ спостерігалося з 45-го по 60-й день після ін'єкції. У разі необхідності потрібно здійснювати регулярний контроль внутрішньоочного тиску, і будь-яке підвищення необхідно лікувати належним чином одразу ж після ін'єкції.

Підвищення внутрішньоочного тиску (ВОТ) частіше спостерігається у пацієнтів віком до 45 років з макулярним набряком, який виник внаслідок оклюзії вени сітківки, або запаленням заднього сегмента ока у вигляді неінфекційного увеїту.

Призначений винятково для одноразового використання.

Кожен аплікатор можна використовувати для лікування лише одного ока.

Якщо захисна плівка пакета з фольги, що містить аплікатор, пошкоджена, не слід використовувати його. Як тільки пакет з фольги відкрито, аплікатор потрібно використати негайно.

Будь-який невикористаний медичний препарат або відходи необхідно утилізувати відповідно до місцевих вимог.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Спеціальних досліджень лікарської взаємодії препарату не проводили. Але відомо, що системна абсорбція мінімальна і ніяких взаємодій не передбачається.

Особливості застосування

Безпека та ефективність одночасного введення імплантата Озурдекс™ в обидва ока не вивчалися. Тому одночасне введення препарату в обидва ока не рекомендується.

Необхідно з обережністю застосовувати кортикостероїди хворим з очними вірусними інфекціями в анамнезі (наприклад, простий герпес) та не застосовувати їх у разі активного простого очного герпесу. Застосування імплантата Озурдекс™ для лікування пацієнтів із вторинним макулярним набряком після оклюзії вени сітківки зі значною ішемією сітківки не було вивчено, тому не рекомендується застосування препарату у даній групі пацієнтів.

У дослідженнях ІІІ фази брала участь обмежена кількість пацієнтів з діабетом І типу, а реакція на застосування Озурдекс™ у цих пацієнтів не суттєво відрізнялась від реакції у пацієнтів з діабетом ІІ типу.

При оклюзії вени сітківки антикоагулянтну терапію застосовували 2 % пацієнтів, яким вводили імплантат Озурдекс™; не було ніяких повідомлень щодо геморагічних побічних реакцій у даної групи пацієнтів.

При діабетичному макулярному набряку антикоагулянтну терапію застосовували для 8 % пацієнтів. Серед пацієнтів, які застосовували антикоагулянтні лікарські засоби, частота геморагічних побічних реакцій була подібною до групи пацієнтів, яким вводився Озурдекс™, та плацебо групи (29 % проти 32 %). Серед пацієнтів, які не застосовували антикоагулянтні лікарські засоби, геморагічні побічні реакції спостерігались у 27 % пацієнтів, яким вводили Озурдекс™, порівняно з 20 % у плацебогрупі. Крововилив у склоподібне тіло серед пацієнтів, яким вводили Озурдекс™, спостерігався у більшій пропорції серед тих, хто застосовував антикоагулянті лікарські засоби (11 %) порівняно з тими, хто не застосовував антикоагулянті лікарські засоби (6 %).

Антитромботичні лікарські препарати, такі як клопідогрель, застосовували на деяких стадіях під час клінічних досліджень для лікування більш ніж 56 % пацієнтів. Серед пацієнтів, які застосовували супутні та антитромбоцитні лікарські засоби, геморагічні побічні реакції спостерігались у трохи більшій пропорції серед тих пацієнтів, яким вводили Озурдекс™ (до 29 %), порівняно з групою плацебо (до 23 %), незалежно від показань або кількості ін’єкцій. Найбільше поширена геморагічна побічна реакція, яка спостерігалась, була кон'юнктивальна кровотеча (до 24 %).

Імплантат Озурдекс™ слід застосовувати з обережністю для лікування пацієнтів, які приймають антикоагулянти або антитромботичні лікарські препарати.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Дослідження на тваринах виявили тератогенну дію після місцевого офтальмологічного застосування.

Немає ніяких достовірних даних щодо застосування інтравітреальних ін'єкцій дексаметазону вагітних жінкам. Тривале систематичне лікування глюкокортикоїдами протягом вагітності збільшує ризик затримки внутрішньоутробного росту та надниркової недостатності у новонароджених. Тому, хоча і вважається, що системний вплив дексаметазону дуже низький після місцевого внутрішньоочного лікування, застосування імплантата Озурдекс™ не рекомендується протягом вагітності, окрім випадків, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Дексаметазон виділяється у грудне молоко. Враховуючи методи застосування імплантата Озурдекс™ та низьку його системну концентрацію, ніякого впливу на дитину не передбачається. Проте застосування імплантата Озурдекс™ не рекомендується в період годування груддю, якщо тільки в ньому немає нагальної потреби.

Немає даних щодо впливу на фертильність жінок.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Озурдекс™ може незначною мірою впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Після процедури інтравітреальної ін'єкції імплантата Озурдекс™ пацієнти можуть відчувати тимчасове погіршення зору (див. розділ «Побічні реакції). У даному випадку пацієнтам слід утриматися від керування автомобілем і роботи з іншими механізмами до нормалізації зорової функції.

Спосіб застосування та дози

Озурдекс™ повинен вводити тільки кваліфікований лікар-офтальмолог, який має досвід введення інтравітреальних ін'єкцій.

Рекомендована доза: один імплантат Озурдекс™ вводити інтравітреально в уражене око. Не рекомендується застосовувати одночасно для обох очей.

Діабетичний макулярний набряк

Повторні дози слід застосовувати, коли пацієнт відчуває реакцію, що супроводжується втратою гостроти зору і, на думку лікаря, повторне лікування покращить стан без істотного ризику для пацієнта.

При діабетичному макулярному набряку повторну ін’єкцію можна проводити приблизно через 6 місяців, якщо у пацієнта спостерігається погіршення зору та/або збільшення товщини сітківки на тлі рецидиву або збільшення діабетичного макулярного набряку.

Немає даних щодо ефективності та безпеки застосування більше 7 ін’єкцій при діабетичному макулярному набряку.

Оклюзія вени сітківки та увеїт

Необхідно застосовувати повторне дозування, якщо у пацієнта спостерігається реакція на лікарський препарат при поступовій втраті гостроти зору та якщо, на думку лікаря, користь повторної ін’єкції переважала б значний ризик.

Пацієнтам, зір яких покращився та зберігається, не слід повторювати лікування. Пацієнтів, які відчувають погіршення зору, яке не уповільнюється після використання імплантату Озурдекс™, не слід піддавати повторному лікуванню.

Існує тільки обмежена інформація стосовно повторного дозування з інтервалами менше 6 місяців. Зараз немає досвіду щодо повторного застосування при запаленні заднього сегмента ока у вигляді неінфекційного увеїту або більше 2 імплантатів при оклюзії вени сітківки.

Пацієнтам слід перебувати під наглядом після ін’єкції для того, щоб надати можливість своєчасного лікування при виникненні інфекції або підвищеного внутрішньогоочного тиску.

Пацієнти літнього віку (≥ 65 років)

Коригування дози не потрібне для пацієнтів літнього віку.

Застосування імплантата Озурдекс™ хворим із нирковою та печінковою недостатністю не вивчали, проте спеціальні заходи для таких пацієнтів не потрібні.

Імплантат Озурдекс™ для інтравітреального введення в аплікаторі для одноразового використання призначений виключно для інтравітреального застосування.

Кожний аплікатор може використовуватись для лікування лише одного ока.

Процедуру інтравітреальної ін'єкції потрібно здійснювати лише в асептичних умовах, які включають використання стерильних рукавичок, стерильних серветок та стерильного розширювача для повік (або еквівалента).

За три дні до та після проведення процедури кожного дня необхідно застосувати місцевий антибактеріальний засіб широкого спектра дії. Перед ін'єкцією необхідно провести дезінфекцію шкіри навколо ока, повіки і поверхні ока (так само, як під час проведення клінічних досліджень імплантата Озурдекс™, застосовуючи, наприклад, краплі 5 % розчину повідону йоду на кон'юнктиві) та застосовувати належну місцеву анестезію. Видаліть пакет із фольги з картонної упаковки та перевірте, щоб він не був пошкоджений (див. розділ «Упаковка»). Потім у стерильних умовах відкрийте пакет із фольги і обережно покладіть аплікатор на стерильний лоток. Обережно зніміть ковпачок з аплікатора.

Використати аплікатор відразу після розкриття пакета з фольги.

Тримайте аплікатор в одній руці та витягніть запобіжник з аплікатора. Не крутіть і не згинайте запобіжник. Наблизивши зріз голки аплікатора безпосередньо до склери, введіть голку приблизно на 1 мм вглиб склери, потім перенаправте аплікатор у напрямку центра ока у порожнину склоподібного тіла, допоки силіконовий рукав не опиниться навпроти кон'юнктиви. Повільно натисніть кнопку приводу до характерного клацання. Перед видаленням аплікатора з ока переконайтеся, що кнопка приводу повністю натиснута і заблокувала відтік рідини з поверхні аплікатора. Виведіть голку зі склоподібного тіла у зворотному напрямку, який застосували для введення.

Відразу після введення імплантата Озурдекс™ застосуйте непряму офтальмоскопію у секторі ін'єкції, щоб підтвердити успішне імплантування. Візуалізація можлива у переважній більшості випадків. У разі коли імплантат неможливо візуалізувати, візьміть стерильну ватну паличку і злегка натисніть поверх місця ін'єкції, щоб зробити імплантат видимим.

Після інтравітреальної ін'єкції пацієнтам слід продовжувати лікуватися антибактеріальним засобом широкого спектра дії.

Діти.

Озурдекс™ не слід застосовувати у педіатричній практиці.

Немає відповідних даних щодо застосування імплантату Озурдекс™ у дітей з

- діабетичним макулярним набряком;

- макулярним набряком, який виник внаслідок оклюзії центральної вени сітківки або оклюзії гілки вени сітківки.

Безпека і ефективність Озурдекс™ при увеїті у дітей не були визначені. Дані відсутні.

Передозування

Інформація щодо передозування відсутня.

У разі передозування необхідно контролювати і нормалізувати внутрішньоочний тиск, якщо лікар вважає це за необхідне.

Побічні реакції

Резюме профілю безпеки

Найчастішими побічними реакціями, про які повідомлялося, є такі, що часто спостерігаються з кортикостероїдною терапією або пов’язані із процедурою інравітреальної інєкції (підвищення ВОТ, утворення катаракти та субконьюнктивальні або інтравітреальні крововиливи відповідно).

Рідшими але серйознішими побічними реакціями були: ендофтальміт, некротичний ретиніт, відшарування рогівки та сльозотеча з рогівки.

Крім головного болю та мігрені, не було ідентифіковано жодних системних побічних реакцій при застосуванні Озурдекс™.

Перелік побічних реакцій наведений у таблиці 6.

Побічні реакції, які вважаються пов’язаними із застосуванням імплантата Озурдекс™ на підставі результатів трифазних клінічних досліджень (діабетичний макулярний набряк, оклюзія центральної вени сітківки/оклюзія гілки вени сітківки та увеїт) та спонтанних звітів, перелічені у таблиці 6 згідно з класифікацією систем органів MedDRA.

Частоту побічних реакцій визначено таким чином:

дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥1/100 до <1/10); нечасто (від ≥1/1000 до <1/100); рідко (від ≥1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10000). У межах груп за частотою побічні реакції представлені у порядку зменшення їх клінічної вагомості.

Таблиця 6. Побічні реакції

Системи органів


Частота


Побічна реакція

З боку нервової системи


Часто


Головний біль


Нечасто


Мігрень

З боку органів зору


Дуже часто


Підвищення внутрішньоочного тиску, катаракта, кон'юнктивальний крововилив*


Часто


Офтальмогіпертензія, субкапсулярна катаракта, крововилив у склоподібне тіло*, зниження гостроти зору*, погіршення зору, відшарування склоподібного тіла*, «плаваючі» помутніння склоподібного тіла*, помутніння склоподібного тіла*, блефарит, біль в оці*, фотопсія*, кон'юнктивальний набряк*, кон'юнктивальна гіперемія*


Нечасто


Некротичний ретиніт, ендофтальміт*, глаукома, відшарування сітківки*, розрив сітківки*, гіпотонія ока*, запалення передньої камери ока*, клітина опалесценція передньої камери ока*, аномальне відчуття в оці*, свербіж повік, склеральна гіперемія*

Загальні розлади та розлади у місці застосування


Нечасто


Дислокація засобу* (міграція імплантата) з набряком рогівки або без такого (див. розділ «Особливі заходи безпеки»), ускладнення введення засобу* (неправильне розміщення імплантата)

* Вважається, що ці побічні реакції стосуються процедури інтравітреальної ін'єкції (частота цих побічних реакцій пропорційна кількості введеного препарата).

Діабетичний макулярний набряк

Клінічна безпека імплантата Озурдекс™ у пацієнтів з діабетичним макулярним набряком оцінювалась у двох подвійних сліпих рандомізованих плацебо-контрольованих дослідженнях фази ІІІ. Загалом у двох дослідженнях прийняли участь 347 пацієнтів, які були відібрані до групи, в якій застосовували імплантат Озурдекс™, та 350 пацієнтів, яким вводили плацебо.

Найчастішими побічними реакціями у клінічних дослідженнях серед пацієнтів, яким вводили Озурдекс™, були катаракта та підвищений ВОТ (див. нижче).

Протягом трирічного клінічного дослідження діабетичного макулярного набряку на початковому рівні у 87 % пацієнтів з факічним оком, у яке вводили імплантат Озурдекс™, спостерігався деякий ступінь помутніння кришталика/рання стадія катаракти. Частота виникнення таких симптомів упродовж трирічного дослідження серед усіх обстежених пацієнтів з різними типами катаракти (кортикальна катаракта, діабетична катаракта, ядерна катаракта, субкапсулярна катаракта, лентикулярна катаракта, звичайна катаракта) становила 68% пацієнтів з факічним оком, у яке вводився Озурдекс™. 59 % пацієнтів з факічним оком, в яке вводився імплантат, потребували хірургічного видалення катаракти на час останнього візиту 3-річного дослідження, а в більшості випадків така операція проводилась на 2-й і 3-й рік дослідження.

На вихідному рівні середні показники ВОТ досліджуваного ока були однаковими в обох досліджуваних групах (15,3 мм. рт. ст.). Середнє підвищення ВОТ від вихідного рівня не перевищувало 3,2 мм. рт. ст. під час усіх візитів у групі Озурдекс™ з максимальним показником ВОТ, який спостерігався через 1,5 місяця після ін’єкції, а зниження ВОТ до вихідного рівня фіксувалося на 6-й місяць після кожної ін’єкції. Частота та амплітуда зростання ВОТ після застосування імплантата Озурдекс™ не збільшувались при повторному введенні.

У 28% пацієнтів, яким вводився Озурдекс™, спостерігалося зростання ВОТ на ≥ 10 мм. рт. ст. від вихідного рівня під час одного або більше візитів впродовж дослідження. На вихідному рівні дослідження 3% пацієнтів потребували застосування медикаментозних засобів для зниження ВОТ. Загалом, 42% пацієнтів потребували застосування медикаментозних засобів для зниження ВОТ в досліджуваному оці на деяких етапах 3-річного дослідження, а більшість цих пацієнтів потребувала більше одного додаткового препарату. Максимальне застосування засобів для зниження ВОТ (33%) спостерігалося протягом перших 12 місяців і залишалося на такому ж рівні з року в рік.

Загалом 4 пацієнта (1%), яким вводився Озурдекс™, потребували проведення хірургічних процедур для зниження ВОТ в досліджуваному оці. Один пацієнт, якому вводився Озурдекс™, потребував хірургічного втручання (трабекулектомії) для зниження ВОТ, спричиненого застосуванням стероїдів; одному пацієнту зробили трабекулектомію через блокування фібринами відтоку водянистої вологи в передній камері ока, що призводило до зростання ВОТ; одному пацієнту зробили іридотомію через закритокутову глаукому, а іншому пацієнту було проведено іридектомію через хірургічне втручання з приводу катаракти. Жоден пацієнт не потребував видалення імплантата шляхом вітректомії для зниження ВОТ.

Оклюзія центральної вени сітківки/оклюзія гілки вени сітківки

Клінічну безпеку імплантата Озурдекс™ оцінювали у двох рандомізованих подвійних сліпих плацебо-контрольваних дослідженнях ІІІ фази на хворих із макулярним набряком, який виник внаслідок оклюзії центральної вени сітківки або гілки вени сітківки. У цілому для двох досліджень фази III було рандомізовано 427 пацієнтів, які отримували Озурдекс™ і 426 пацієнтів, яким застосували плацебо. В цілому 401 пацієнт (94 %) з групи Озурдекс™ завершили початковий період лікування (включно до 180-го дня).

Загалом 47,3 % пацієнтів мали щонайменше одну побічну реакцію.

Найпоширеніші побічні реакції, про які повідомляли пацієнти, після застосування імплантата Озурдекс™ — підвищений внутрішньоочний тиск (24 %) і кон'юнктивальний крововилив (14,7 %).

Характер побічних реакцій у пацієнтів з оклюзією гілки вени сітківки був подібний до того, який спостерігався серед пацієнтів з оклюзією центральної вени сітківки, хоча в цілому кількість побічних реакцій у підгрупі пацієнтів з оклюзією центральної вени сітківки була вищою.

Підвищений внутрішньоочний тиск (ВОТ) при застосуванні імплантата Озурдекс™ був максимальним на 60-й день і повернувся до початкових показників на 180-й день. Підвищення внутрішньоочного тиску або не вимагало терапевтичного втручання, або лікувалось за допомогою тимчасового застосування медичних препаратів, що зменшують ВОТ. Впродовж початкового періоду лікування 0,7 % (3/421) пацієнтів, які лікувалися препаратом Озурдекс™, потребували лазерної терапії або хірургічного втручання для зменшення підвищеного ВОТ порівняно з 2 % у групі плацебо (1/423).

Характер побічних реакцій після другої ін'єкції (341 пацієнт) Озурдексу™ був подібний до характеру після першої ін'єкції. В цілому, у 54 % пацієнтів спостерігалася щонайменше одна побічна реакція. Частота випадків підвищеного ВОТ (24,9 %) була подібна до тієї, яка спостерігалася після першої ін'єкції, і повернулася до початкового значення на 180-й день. Загальна частота випадків катаракти була вищою через 1 рік порівняно з показниками перших 6 місяців.

Увеїт

Клінічна безпека імплантата Озурдекс™ у пацієнтів із запаленням заднього сегменту ока, у вигляді неінфекційного увеїту, оцінювалась в одному багатоцентровому анонімному рандомізованому дослідженні.

Загалом 77 пацієнтів були рандомізовані у групу введення Озурдекс™ та 76 — рандомізовані у плацебо групу. Загалом 73 пацієнти (95 %), які були рандомізовані на введення імплантату Озурдекс™, завершили 26-тижневе дослідження.

Найпоширеніші побічні реакції після застосування імплантата Озурдекс™ під час клінічних випробувань — кон'юнктивальний крововилив (30,3 %), підвищений внутрішньоочний тиск (25 %) і катаракта (11,8 %).

Звіти про підозрювані побічні реакції

Звіти про підозрювані побічні реакції дуже важливі. Вони дозволяють продовжувати моніторинг балансу ризик/користь продукту. Спеціалістів просять повідомляти про будь-яку підозрювану побічну реакцію.

Термін придатності

3 роки.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання

Не потребує спеціальних умов зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Несумісність

Випадки несумісності невідомі.

Упаковка

Пластмасовий аплікатор для одноразового використання, що містить імплантат у формі стрижня, розташований у голці (нержавіюча сталь).

Аплікатор, що містить імплантат, разом з пакетом-поглиначем вологи, запечатані у пакет із фольги. Пакет із фольги упакований у картонну коробку.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Аллерган Фармасьютікалз Ірландія.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Каслбар Роуд, Вестпорт, Ко. Майо, Ірландія.

Заявник

Аллерган Фармасьютікалз Ірландія.

Місцезнаходження заявника

Каслбар Роуд, Вестпорт, Ко. Майо, Ірландія.