ВАРФАРЕКС® таблетки по 3 мг №30 в конт.

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату:

ВАРФАРЕКС

(Warfareks)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назва: varfarine,4-гідрокси-3-(3-оксо-1-феніл бутил)-2Н-1-бензо-піран-2-она натрієва сіль;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 1 мг - круглі плоско циліндричні таблетки білого кольору, зфаскою;
таблетки по 3 мг - круглі плоско циліндричні таблетки блакитного кольору з більш темними вкрапленнями, з фаскою і рискою;
таблетки по 5 мг – круглі плоско циліндричні таблетки розовогокольору з більш темними вкрапленнями, з фаскою і рискою на чотири частини;

склад: 1таблетка містить 1, 3 або 5 мг натрію варфаринату (у формі клатрату);

допоміжні речовини: лактоза, целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, магніюстеарат, барвники: індигокармін у таблетках по 3мг та Ponceau 4R Lake у таблетках по 5 мг.



Форма випуску. Таблетки.

Фармакологічна група. Антитромботичні засоби. Код АТС В 01АА 03.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Варфарин відноситься до групи антикоагулянтів – похідних кумарину.

Препарати цієї групи гальмують утворення у печінці відновленноі форми вітаміну К, необхідної для заключного етапу синтезу цілого ряду факторів, якіберуть участь у регуляції процесу згортання крові: протромбіну (II фактор), про конвертину (VII фактор), антигемофілічного глобуліну В ( IX фактор), факторуСтюарта-Пауера ( X фактор), а також протеїнів С та S, що приводить до збільшення часу для згортання крові. Варфарин не чинить прямої дії на тромби, що сформувалися, але перешкоджає їх збільшенню та попереджає розвиток вториннихтромбоемболічних ускладнень.

Фармакокінетика. Варфарин повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація препарату в крові досягає максимуму приблизно через 4 години після прийому. 99% введенного препарату зв`язується з білками плазми крові. Препарат метаболізується в печінці.

Періоднапів виведення після одноразового прийому препарату внутрішньо складає 20-60годин. 92% введенного препарату виходить переважно з сечею у вигляді метаболітів та лише мінімальна кількість- у незмінному вигляді. Незначна кількість виходить з фекаліями. Ефект спостерігається через 8-12 годин, максимальна дія розвивається протягом 2-3 днів. Тривалість дії після одноразового прийому – до 5 днів.

Суттєвих змін фармакокінетики варфарина у пацієнтів літнього віку не спостерігається. При порушеннях функції печінки метаболізм варфарину уповільнюється, що приводить до посилення його впливу на гальмування згортання крові.

Показання для застосування. Для профілактики і лікування хвороб, які обумовлені утворенням тромбів у судинах (тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії, мерехтіння предсердь, інфаркт міокарда, протезування серцевих клапанів).

Спосіб застосування та дози. Дозуварфарексу визначають для кожного пацієнта індивідуально, керуючись показникамиINR (International Normalized Ratio) протромбіну.

Лікування звичайно починають з 10-15 мг варфарексу на день. Цю початкову дозу приймають перші 2-4 дні, поступово підбираючи її у відповідності з індивідуальною реакцією згортання крові пацієнта (INR). Після досягнення бажанного рівня INR(2,0- 3,0, а в окремих випадках 3,0- 4,5) призначають підтримуючу дозу, яка звичайно складає 2-10 мг препарату на день.

Пацієнтам літнього віку, ослабленим і хворим, які належать до групи ризику, призначають більш низькі початкові дози та з обережністю їх підвищують. Терапевтичні дозиварфарексу для дітей не встановлені.

Варфарексприймають внутрішньо 1 раз на день, бажано в один та той же час.

Якщо пацієнт забуває прийняти дозу і згадує про це в той же день, слід прийняти препарат негайно. Якщо пройшло більше 24 годин, прийом варфарексу продовжують, не збільшуючи дозу. Про пропущені дози варфарексу необхідно повідомити лікаря.

Тривалість лікування - індивідуальна. Антикоагулянти приймають до того часу, поки загрозатромбоемболії не буде усунена. На початку лікування визначення INR слід проводити щодня. Коли доза стабілізована, протягом наступних 3-4 тижнів контроль здійснюють 1-2 рази на тиждень, пізніше- кожний 1 і 4 тиждень. Більш частий контроль необхідний у тих випадках, коли пацієнту призначають або відміняють який-небудь інший медикамент.

Оскільки діяварфарексу починається одразу, при невідкладних ситуаціях лікування починають звведення гепарину. Коли переходять на прийом варфарексу, рекомендується введення гепарину продовжити ще протягом 4-5 днів. При досягненні бажаного рівня INR введення гепарину слід припинити. В цих випадках для отримання адекватних показників INR зразки крові для аналізу беруть через 5 годин після останньої внутрішньо венної ін’єкції гепарину, через 4 години після внутрішньо венної інфузії гепарину або через 24 години після останньої підшкірної ін’єкції гепарину.

Побічна дія. Найбільш частими побічними ефектами є кровотеча та крововиливи у різні органи і тканини. Ризик розвитку цих побічних явищ можна суттєво знизити, суворо додержуючи рекомендацій лікаря щодо прийомуварфарексу.

В окремих випадках лікування антикоагулянтами може спричинити порушення кровообігу в кінцівках або внутрішніх органах. Про порушення кровообігу найчастіше свідчать біль та темно-червоний колір шкіри пальців ніг.

Іншими побічними ефектами, що зустрічаються рідко, є шкірні алергічні реакції (свербіж, кропив’янка), нудота, блювання, пронос, біль в животі, порушення діяльності печінки (збільшення рівня печінкових ферментів у крові, жовтяниця), пропасниця, слабкість, зміна картини крові, оборотна алопеція.

Протипоказання.Кровотеча або загроза його розвитку (виразки шлунково-кишкового тракту, крововиливи у мозок, аневризма мозкових судин, розшаровуюча аневризма аорти, перикардит, бактеріальний ендокардит, захворювання крові). Нейрохірургічні операції та офтальмологічний огляд, а також травматичні операції, що охоплюють великі поверхні. Тяжка гіпертензія. Виражена печінкова і/або ниркова недостатність, обтураційнажовтяниця.

Недостатні можливості оцінки стану згортальної системи крові за допомогою лабораторних методів. Неможливість участі пацієнта в лікуванні (старече слабоумство, алкоголізм, психоз та ін.). Алергія на варфарекс.

Під час вагітності варфарекс застосовувати не можна.

У період годування груддю варфарекс застосовують з обережністю і суворо додержуючи всіх рекомендацій лікаря, хоча препарат проникає в молоко матері в незначній кількості.

Передозування.Про передозуванняварфарексу може свідчити кровотеча з ясен, кровотеча з носу, надмірна кровотеча при місячних, значна або тривала кровотеча при дрібних поверхневих пошкодженнях, крововиливи у шкіру, наявність крові у сечі або калі, а також інші ознаки кровотечі.

В таких випадках слід припинити застосування варфарексу. Рекомендується приймати вітамін К 1 (фітоменадіон).

Взаємодія зіншими лікарськими засобами. Гальмуюча дія варфарину на процес згортання крові може посилюватися при одночасному застосуванні препарату з гепарином, стрептокіназою, урокіназою, аміодароном, хінідином, діазоксидом, метил допою, етакриновою кислотою, клофібратом, цефмандолом, цефоперазоном, ерітроміцином, хлоранфеніколом, наледіновоюкислотою, метранідозалом, сульфаніламідами, ітраконазолом, флуконазолом, кетоконазолом, міконазолом, ацетил саліциловою кислотою, парацетамолом, (при тривалому застосуванні високих доз), пропоксифеном, алопурінолом, сулфінпіразоном, не стероїдними протизапальними засобами, засобами для наркозу, хлоралгідратом, метилфенідатом, вальпроатом, інгібіторами МАО, тамоксифеном, препаратами гормонів щитовидної залози, андроген ними та анаболічними засобами, даназолом, глюкагоном, циметидином, цукрознижувальними засобами для перорального застосування, парааміно саліциловою кислотою, хініном, дисульфирамом, протигрипозною вакциною, вітамінами А і Є.

Деякі лікарські засоби, що гальмують агрегацію тромбоцитів (кислота ацетил саліцилова, інші не стероїдні протизапальні засоби, пиперациллін, тікарциллін, дипиридамол), при сумісному застосуванні з варфарином підвищують ризик кровотечі, незважаючи на те, що результати аналізів можуть свідчити про нормальний рівень протромбіну в крові.

Протизгортальнудію варфарину можуть знизити антациди, нафцилін, рифампіцин, гризеофульвін, діуретичні засоби, барбітурати, карбамазепін, гексамидін, глутетимід, аміноглутетимід, естрогени, високі дози вітаміну С, а також паління.

Варфаринвзаємодіє з вітаміном К. Високий вміст вітаміну К в продуктах харчування (шпінат, брокколі, салат та інші листяні овочі) може знизити дію препарата.

Алкоголь ідеякі лікарські засоби (холестирамін, фенітоїн, дизопірамід, циклофосфамід, кортикотропін, глюкокортикоїди, протизаплідні засоби, які приймаються внутрішньо) можуть як посилити, так і послабити дію варфарину.

Оскільки ефект варфарину може змінюватись під впливом значної кількості лікарських засобів, при кожній зміні лікарської терапії потрібен додатковий лабораторний контроль стану згортальної системи крові пацієнта.

Особливості застосування. Застосування антикоагулянтів підвищує ризик кровотечі. Варфарекс слід з обережністю призначати при проведенні лікувальних та діагностичних процедур і лікуванні захворювань та травм, при яких ризик кровотечі підвищений, а також при лікуванні пацієнтів похилого віку та виснажених пацієнтів, хворих на тяжкий діабет, печінкову або ниркову недостатність. Не рекомендується одночасне застосування варфарексу з урокіназою і стрептокіназою.

Щоб слідкувати за станом системи згортання крові, в період лікування слід регулярно визначати INR протромбіну. У пацієнтів, які приймають антикоагулянти, необхідно визначати INR перед усіма процедурами, що пов’язані з ризиком кровотечі. Необхідним є також регулярний аналіз сечі, щоб виявити можливу гематурію.

Слід мати наувазі, що відповідна реакція організму на прийом антикоагулянтів може змінюватися під впливом багатьох ендогенних та екзогенних факторів ( дієта, житлові умови, стан здоров’я, використання інших лікарських засобів).

Ефект препарату може посилюватися при гематологічних і онкологічних захворюваннях, колагенозах, хронічній серцевій недостатності, гіпертиреозі, гіпертермії, порушеннях функції печінки, проносі, дефіциті вітаміну К. Протизгортальна дія може бути знижена у пацієнтів з гіпотиреозом, гіперліпідемією, набряком, невротичним синдромом. Уцих випадках необхідні більш частіші лабораторні дослідження та корекція дози.

Ефективність ібезпека застосування препарату у дітей в умовах клінічних досліджень недоведена.

Пацієнтам, якіне переносять лактози, слід мати на увазі, що одна таблетка варфарексу містить 106-112 мг лактози.

Умови татермін зберігання. Зберігатиу темному, недоступному для дітей місці, при температурі не вище 25° С. Дотримуватися вказаного на упаковці терміну придатності.

Термін зберігання – 2 роки.