ЗЕЛБОРАФ таблетки, п/плен. обол., по 240 мг №56 (8х7)

Внешиний вид упаковки может отличаться от фото на сайте
Нет в наличии Код: ЦО-00038072 0 отзывов
ATC – классификация:
L01XE
Рецептурное:
Рецепт
Срок годности:
01.01.2050 0:00:00
Номер регистрации:
UA/12699/01/01
Штрих код:
7 640 149 611 304
Свойства:
Інгібітори протеїнкінази
цена от 0.00 грн.
Наличие и цену Вы можете уточнить у оператора фармацевта. Цена действительна при резервировании товара.
Перед использованием обязательно изучите инструкцию. Самостоятельное лечение может быть опасным для Вашего здоровья!
ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу



Зелбораф

(Zelboraf®)



Склад:

діюча речовина: vemurafenib;

1 таблетка містить вемурафенібу 240 мг у вигляді копреципітату вемурафенібу і гіпромелози ацетату сукцинату (у співвідношенні 3:7);

допоміжні речовини:

кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію кроскармелоза, гідроксипропілцелюлоза, магнію стеарат; оболонка таблетки: спирт полівініловий, титану діоксид (E 171), макрогол 3350, тальк, заліза оксид червоний (E 172).



Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: овальні, двоопуклі, від рожево-білого до оранжево-білого кольору таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з гравіюванням “VEM” на одному боці.



Фармакотерапевтична група.

Антинеопластичні засоби. Інгібітори протеїнкінази.

Код АТХ L01Х Е15.



Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії і фармакодинамічні ефекти

Вемурафеніб є інгібітором серин-треонінкінази, що кодується геном BRAF. Мутації в гені BRAF призводять до конститутивної активації білків BRAF, що може спричинити проліферацію клітин за відсутності асоційованих факторів росту.

Доклінічні дані, одержані у біохімічних аналізах, свідчать, що вемурафеніб потенційно пригнічує BRAF кінази з активуючими мутаціями та кодом 600 (таблиця 1).



Таблиця 1. Кіназна інгібуюча активність вемурафенібу проти різних BRAF кіназ

Кіназа


Очікувана частота мутацій V600 при меланомі*


Напівмаксимальна інгібуюча концентрація (ІС 50, нмоль)

BRAFV600E


87,3%


10

BRAFV600K


7,9%


7

BRAFV600R


1%


9

BRAFV600D


500 мс під час лікування і зміна значення у порівнянні зі значенням до лікування залишається


Тимчасово перервати лікування до зменшення інтервалу QTc менше 500 мс. Див. заходи моніторингу у розділі «Особливості застосування».

Відновити прийом препарату у дозі 720 мг двічі на добу (або у дозі 480 мг двічі на добу, якщо дозу вже зменшували).

2-й епізод збільшення інтервалу QTc > 500 мс під час лікування і зміна значення у порівнянні зі значенням до лікування залишається


Тимчасово перервати лікування до зменшення інтервалу QTc менше 500 мс. Див. заходи моніторингу у розділі «Особливості застосування».

Відновити прийом препарату у дозі 480 мг двічі на добу (або відмінити препарат назавжди, якщо дозу вже зменшували до 480 мг двічі на добу).

3-й епізод збільшення інтервалу QTc > 500 мс під час лікування і зміна значення у порівнянні зі значенням до лікування залишається


Припинити прийом препарату назавжди.

Спеціальні рекомендації з дозування

Пацієнти літнього віку: пацієнтам віком ≥ 65 років спеціальна корекція дози не потрібна.

Порушення функції нирок: існують обмежені дані щодо застосування препарату в пацієнтів з нирковою недостатністю. Ризик збільшення експозиції у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю не може бути виключено. Слід ретельно спостерігати за пацієнтами з тяжкою нирковою недостатністю (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»).

Порушення функції печінки: існують обмежені дані щодо застосування препарату в пацієнтів з печінковою недостатністю. Оскільки вемурафеніб виводиться через печінку, в пацієнтів з помірною або тяжкою печінковою недостатністю може спостерігатися підвищена експозиція, тому слід ретельно спостерігати за такими пацієнтами (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»).

Пацієнти неєвропеоїдної раси: безпеку та ефективність не встановлено. Дані відсутні.



Діти.

Безпека та ефективність вемурафенібу для дітей та підлітків (



Передозування.

Специфічного антидоту, який можна було б застосовувати у випадках передозування препаратом Зелбораф, немає. У разі появи побічних реакцій необхідно призначити симптоматичне лікування. Дозолімітувальними токсичними ефектами для вемурафенібу є шкірний висип із свербінням та втомлюваність. В клінічних дослідженнях вемурафенібу випадки передозування не були зареєстровані. У випадку підозри на передозування слід припинити застосування вемурафенібу і призначити підтримуючу терапію.

Побічні реакції.

Найбільш частими побічними реакціями (> 30%), про які повідомлялося при застосуванні вемурафенібу, є артралгія, слабкість, висипи, реакція фоточутливості, нудота, алопеція і свербіж. Дуже часто повідомлялося про плоскоклітинну карциному шкіри, лікування якої, як правило, було хірургічним.

Посилення токсичної дії іонізуючого випромінювання: при постмаркетинговому застосуванні спостерігали місцеву запальну реакцію в раніше опроміненій ділянці і сенсибілізація до випромінювання. Однак частота цієї побічної реакції невідома, оскільки дані щодо променевого лікування, включаючи інформацію про дозу радіоактивного випромінювання, не збираються в рутинному порядку в спонтанних звітах з безпеки.

Побічні реакції у пацієнтів з меланомою подані за класами систем органів згідно з термінологією Медичного словника нормативно-правової діяльності MedDRA і класифіковані за частотою та ступенем тяжкості таким чином: дуже поширені (≥ 1/10), поширені (≥ 1/100 і

Побічні реакції на препарат були зареєстровані у 468 пацієнтів у двох клінічних дослідженнях: рандомізоване, відкрите дослідження фази ІІІ за участю дорослих пацієнтів з неоперабельною меланомою або меланомою IV стадії і наявністю мутації BRAF V600 та дослідження з однією групою фази ІІ у пацієнтів з меланомою IV стадії та наявністю мутації BRAF V600, у яких щонайменше один курс попередньої системної терапії був неефективним. Крім того, повідомляють про побічні реакції, які були отримані зі звітів з безпеки усіх клінічних досліджень та постмаркетингових джерел. Нижченаведені побічні реакції найчастіше спостерігали у клінічних дослідженнях фази ІІ і ІІІ. Для оцінки токсичності вемурафенібу використовувалися критерії NCI CTCAE, версія 4.0 (загальні критерії токсичності). У кожній групі побічні реакції представлені у порядку зменшення тяжкості.

Побічні реакції, що виникли у пацієнтів, які отримували лікування вемурафенібом в дослідженнях II або III фази, а також події, інформація про які отримана із звітів з безпеки за даними усіх досліджень(1) і джерел постмаркетингового застосування препарату(2)

Інфекції та інвазії: поширені – фолікуліт.

Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи): дуже поширені – плоскоклітинна карцинома шкіри(d), себорейний кератоз, папілома шкіри; поширені – базально-клітинна карцинома, нова первинна меланома(3); непоширені – плоскоклітинна карцинома нешкірної локалізації(1)(3); рідко поширені – прогресування існуючої хронічної мієломоноцитарної лейкемії (2)(4), аденокарцинома підшлункової залози(5).

Порушення з боку крові та лімфатичної системи: непоширені – нейтропенія.

Порушення обміну речовин, метаболізму: дуже поширені – зниження апетиту.

Порушення з боку нервової системи: дуже поширені – головний біль, порушення смаку; поширені – параліч 7-ї пари черепно-мозкових нервів, запаморочення; непоширені – периферична невропатія.

Порушення з боку органу зору: поширені – увеїт; непоширені – оклюзія вени сітківки.

Порушення з боку судин: непоширені – васкуліт.

Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже поширені – кашель.

Порушення з боку травної системи: дуже поширені – діарея, блювання, нудота, запор; непоширені – панкреатит(2).

Порушення з боку печінки і жовчовивідних шляхів: непоширені – пошкодження печінки(1)(2)(g).

Порушення з боку шкіри і підшкірної клітковини: дуже поширені – реакція фоточутливості, актинічний кератоз, висип, макуло-папульозний висип, папульозний висип, свербіж, гіперкератоз, еритема, алопеція, сухість шкіри, сонячний опік; поширені – синдром долонно-підошовної еритродизестезії, панікуліт (у т. ч. вузлова еритема), фолікулярний кератоз; непоширені – токсичний епідермальний некроліз(e), синдром Стівенса–Джонсона(f); рідко поширені – медикаментозний висип з еозинофілією і системним ураженням (DRESS-синдром)(1)(2).

Порушення з боку скелетно-м’язової та сполучної тканини: дуже поширені – артралгія, міалгія, біль у кінцівках, скелетно-м’язовий біль, біль у спині; поширені – артрит.

Порушення з боку нирок і сечовидільної системи: рідко поширені – гострий інтерстиціальний нефрит(1)(2)(h), гострий тубулярний некроз(1)(2)(h).

Загальні розлади: дуже поширені – слабкість, гіпертермія, периферичний набряк, астенія.

Дослідження: дуже поширені – підвищення рівня ГГТ(с); поширені – підвищення рівня АЛТ(с), підвищення рівня лужної фосфатази(с), підвищення рівня білірубіну(с), зниження маси тіла, подовження інтервалу QT, підвищення рівня креатиніну в крові(1)(2)(h); непоширені – підвищення рівня АСТ(с).

(1)В В В явища зі звітів з безпеки всіх досліджень.

(2)В В В явища з джерел постмаркетингового застосування.

(3)В В В причинно-наслідковий зв’язок між застосуванням лікарського засобу і побічним явищем вважають щонайменше можливим.

(4)В В В прогресування вже існуючого хронічного мієломоноцитарного лейкозу з мутацією NRAS.

(5)В В В прогресування вже існуючої аденокарциноми підшлункової залози з мутацією KRAS.

Окремі побічні реакції

(с)Підвищення рівня печінкових ферментів. Наведені зміни рівнів печінкових ферментів спостерігали у клінічному дослідженні фази ІІІ стосуються частини пацієнтів, у яких відбулися зміни від початкового рівня до ступеня 3 або 4: дуже поширені – підвищення рівня ГГТ; поширені – підвищення рівня АЛТ, підвищення рівня лужної фосфатази, підвищення рівня білірубіну; непоширені – підвищення рівня АСТ.

У III фазі клінічних досліджень спостерігали зміни рівнів печінкових ферментів від початкового до 3 або 4 ступенів тяжкості, де рівень ГГТ підвищувався у 11,5% хворих, рівень лужної фосфатази – у 2,9% хворих та рівень білірубіну – у 1,9% хворих.

Не спостерігалося підвищення рівня АЛТ, лужної фосфатази або білірубіну до 4 ступеня тяжкості.

(g)Пошкодження печінки

На основі критеріїв медикаментозно-індукованих пошкоджень печінки, розроблених міжнародною експертною робочою групою лікарів та науковців, пошкодження печінки було визначено одним з нижчевказаних параметрів патологічних змін лабораторних показників:

· ≥ 5 Г— верхньої межі норми (ВМН) АЛТ

· ≥ 2 Г— ВМН лужної фосфатази (якщо немає іншої причини підвищення рівня лужної фосфотази)

· ≥ 3 Г— ВМН АЛТ з одночасним підвищенням концентрації білірубіну > 2 Г— ВМН

(d)Плоскоклітинна карцинома шкіри

Частота випадків появи плоскоклітинної карциноми шкіри у пацієнтів, які отримували препарат Зелбораф в різних дослідженнях, становила близько 20%. У більшості випадків після аналізу зразків тканин, виконаного в незалежній центральній дерматологічній лабораторії, утворення були класифіковані як кератоакантома або змішана кератоакантома (52%). Серед новоутворень, класифікованих як «інші» (43%), переважали доброякісні ураження шкіри (наприклад, звичайна бородавка, актинічний кератоз, доброякісний кератоз, кіста/доброякісна кіста). Плоскоклітинна карцинома шкіри як правило розвивалася на початковому етапі терапії, медіана часу до першої появи становила 7-8 тижнів. Приблизно у 33% пацієнтів, у яких була діагностована плоскоклітинна карцинома шкіри, спостерігалися рецидиви карциноми, медіана часу до повторної появи плоскоклітинної карциноми шкіри становила 6 тижнів. В описаних випадках лікування плоскоклітинної карциноми шкіри, як правило, було хірургічним. Після хірургічного видалення пухлини пацієнти могли продовжувати прийом препарату без корекції дози (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Особливості застосування»).

Плоскоклітинна карцинома нешкірної локалізації

У пацієнтів, залучених у клінічні дослідження застосування вемурафенібу, спостерігали випадки плоскоклітинної карциноми, що не були локалізовані на шкірі. Дії щодо цієї патології описані у розділі «Особливості застосування».

Нова первинна меланома

В клінічних дослідженнях повідомлялося про нову первинну меланому. В описаних випадках лікування було хірургічним. Після хірургічного видалення пухлини пацієнти могли продовжувати прийом препарату без необхідності у корекції дози. Слід проводити моніторинг на предмет уражень шкіри (див. розділ «Особливості застосування»).

Посилення токсичної дії іонізуючого випромінювання

Повідомлялося про випадки місцевої запальної реакції в раніше опроміненій ділянці, променеве ураження шкіри, променевий пневмоніт, променевий езофагіт, променевий проктит, променевий гепатит, променевий цистит і променевий некроз.

(e)Реакції гіперчутливості

Повідомлялося про серйозні реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичну реакцію, пов’язані із застосуванням вемурафенібу. Серед серйозних реакцій гіперчутливості спостерігалися синдром Стівенса–Джонсона, генералізований висип, озноб, еритема, гіпотензія. При виникненні тяжких реакцій гіперчутливості лікування вемурафенібом слід відмінити назавжди (див. розділ «Особливості застосування»).

(f)Реакції з боку шкіри

Про тяжкі реакції з боку шкіри повідомлялося у пацієнтів, які отримували вемурафеніб, включаючи рідкі випадки синдрому Стівенса–Джонсона і токсичного епідермального некролізу в пілотному клінічному дослідженні. При виникненні тяжких реакцій з боку шкіри лікування вемурафенібом слід відмінити назавжди.

Подовження інтервалу QT

Централізований аналіз параметрів ЕКГ, зареєстрованих у ході відкритого неконтрольованого субдослідження інтервалу QT фази II за участю 132 пацієнтів, які отримували препарат Зелбораф у дозі 960 мг двічі на добу (NP22657), виявив збільшення коригованого інтервалу QT, що залежало від тривалості прийому препарату. Середнє збільшення коригованого інтервалу QT після першого місяця прийому препарату стабільно становило від 12 до 15 мс, найбільш виражене середнє збільшення коригованого інтервалу QT (15,1 мс; верхня межа 95% довірчого інтервалу: 17,7 мс) спостерігалося протягом перших 6 місяців терапії (n =3D 90 пацієнтів). У двох пацієнтів (1,5%) на фоні застосування препарату абсолютне значення коригованого інтервалу QT становило більше 500 мс (ступінь 3 згідно із Загальними критеріями токсичності небажаних явищ), і лише у одного пацієнта (0,8%) збільшення коригованого інтервалу QT у порівнянні з початковим значенням становило більше 60 мс (див. розділ «Особливості застосування»).

(h)Гостре пошкодження нирок

При застосуванні вемурафенібу повідомлялося про випадки ниркової токсичності, яка варіювала від підвищення рівня креатиніну до гострого інтерстиціального нефриту і гострого тубулярного некрозу, деякі з них спостерігалися на фоні явищ дегідратації. Підвищення рівня креатиніну в сироватці крові були переважно від легкого ступеня (>1 – 1,5 Г— ВМН) до помірного ступеня (>1,5 - 3 Г— ВМН) і, згідно спостережень, мали оборотний характер (див. таблицю 4).



Taблиця 4. Зміни рівня креатиніну від початкового рівня в дослідженні III фази+






Вемурафеніб (%)


Дакарбазин (%)

Зміни від початкового рівня Ві 1 ступеня до будь-якого ступеня


27,9


6,1

Зміни від початкового рівня Ві 1 ступеня до 3 ступеня або вище


1,2


1,1

До 3 ступеня



0,3


0,4

Дo 4 ступеня



0,9


0,8











Taблиця 5: Випадки гострого пошкодження нирок в дослідженні III фази






Вемурафеніб (%)


Дакарбазин (%)

Випадки гострого пошкодження нирок*


10,0


1,4

Випадки гострого пошкодження нирок, пов’язаного з явищами дегідратації


5,5


1,0

Дозу модифіковано у зв’язку із гострим пошкодженням нирок


2,1


0



Дані у відсотках відображають випадки із загального числа пацієнтів, які зазнали впливу кожного лікарського засобу.

* Включає гостре пошкодження нирок, порушення функції нирок і лабораторні зміни, що вказують на гостре пошкодження нирок.



Пацієнти особливих груп

Пацієнти літнього віку

В дослідженні ІІІ фази 94 (28%) із 336 пацієнтів із нерезектабельною або метастатичною меланомою, які отримували лікування вемурафенібом, були віком ≥ 65 років. Пацієнти літнього віку (≥ 65 років) мають вищу імовірність розвитку побічних реакцій, у тому числі плоскоклітинної карциноми шкіри, зниження апетиту і кардіальних розладів.

Гендерна різниця

В ході клінічних досліджень вемурафенібу нижчезазначені побічні реакції 3 ступеня тяжкості реєструвалися частіше у жінок: висип, артралгія і фоточутливість.



Термін придатності.

3 роки.



Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати при температурі не вище 30 оС в оригінальній упаковці в захищеному від вологи місці.



Упаковка.

8 таблеток у блістері, 7 блістерів у картонній упаковці.



Категорія відпуску.

За рецептом



Виробник.

Рош С.п.А., Італія



Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Віа Мореллі 2, 20090 Сеграте (провінція Мілан), Італія



Препарат Зелбораф продається за ліцензією компанії Плексікон Інк., США, компанії групи Даічі Санкіо, Японія
Особенности
ATC – классификация: L01XE
Рецептурное: Рецепт
Срок годности: 01.01.2050 0:00:00
Номер регистрации: UA/12699/01/01
Штрих код: 7 640 149 611 304
Свойства: Інгібітори протеїнкінази
Отзывы
Нет отзывов
Написать отзыв

Аналог ЗЕЛБОРАФ таблетки, п/плен. обол., по 240 мг №56 (8х7)

Просмотренные товары
Разработка сайта и продвижение сайта - веб-студия VOLL