БИСОПРОЛОЛ-РАТИОФАРМ таблетки по 10 мг №30 (10х3)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

БІСОПРОЛОЛ-РАТІОФАРМ

(BISOPROLOL-RATIOPHARMÒ)

Склад:

діюча речовина: бісопролол;

1 таблетка містить 5 мг або 10 мг бісопрололу геміфумарату;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, кросповідон, для таблеток по 5 мг барвник жовтий РВ 22812 (який містить: лактози моногідрат, заліза оксид жовтий (Е 172)), для таблеток по 10 мг барвник бежевий РВ 27215 (який містить: лактози моногідрат, заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172)).

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група.

Селективні блокатори бета-адренорецепторів. Код АТС С07А В07.

Клінічні характеристики.

Показання. Артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця (стабільна стенокардія).

Протипоказання.

Підвищена чутливість до бісопрололу або до інших компонентів препарату;

- гостра серцева недостатність або серцева недостатність у стані декомпенсації, які потребують інотропної терапії;

- кардіогенний шок;

- атріовентрикулярна блокада ІІ та ІІІ ступеня;

- синдром слабкості синусового вузла;

- синоатріальна блокада;

- брадикардія з частотою серцевих скорочень менше 60 ударів на хвилину перед початком терапії;

- артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск нижче 100 мм рт.ст.);

- тяжка форма бронхіальної астми або тяжкі хронічні обструктивні захворювання легень;

- пізні стадії порушення периферичного кровообігу та синдром Рейно;

- метаболічний ацидоз;

- феохромоцитома, що не лікувалася;

- комбінація з флоктафеніном та сультопридом;

Спосіб застосування та дози.

Таблетки Бісопролол-ратіофарм призначені для перорального застосування.

Дозування потрібно підбирати для кожного індивідуально. Рекомендується розпочинати лікування з самої низької дози, яка для деяких пацієнтів може становити 5 мг на добу. Зазвичай доза становить 10 мг 1 раз на добу, максимальна рекомендована доза – 20 мг на добу.

Для пацієнтів з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв) доза препарату не повинна перевищувати 10 мг 1 раз на добу. Цю дозу можна розділити на 2 прийоми.

Для пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки корекція дозування не потрібна, але клінічний стан таких пацієнтів потребує адекватного медичного контролю.

Для хворих літнього віку корекція дозування Бісопрололу-ратіофарм не потрібна. Однак прийом препарату рекомендується розпочинати з найменшої можливої дози.

У разі припинення лікування дозування слід зменшувати поступово, шляхом щоденного зменшення дози у 2 рази.

Побічні реакції.

Небажані ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями:

дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1 000, < 1/100),

рідко (≥ 1/10 000, < 1/1 000), дуже рідко (< 1/10 000).

Порушення з боку імунної системи.

Рідко: алергічний риніт, поява антинуклеарних антитіл з такими специфічними клінічними симптомами, як вовчакоподібний синдром, що зникав після припинення лікування.

Порушення з боку психіки.

Нечасто: порушення сну, депресії.

Рідко: нічні кошмари, галюцинації.

Порушення метаболізму.

Рідко: підвищення рівня тригліцеридів у крові, гіпоглікемія.

Порушення з боку нервової системи.

Часто: втомлюваність, виснаження, запаморочення, головний біль (особливо на початку лікування, звичайно слабовиражені і минають протягом 1-2 тижнів).

Рідко: втрата свідомості.

Порушення з боку органів зору.

Рідко: зниження сльозовиділення (треба враховувати при носінні контактних лінз).

Дуже рідко: кон’юнктивіт.

Порушення з боку органів слуху.

Рідко: погіршення слуху.

Порушення з боку серця.

Нечасто: брадикардія, порушення атріовентрикулярної провідності (АV-провідність), поява/посилення ознак серцевої недостатності.

Порушення з боку судин.

Часто: відчуття холоду або нерухомості кінцівок, артеріальна гіпотензія, погіршення перебігу хвороби Рейно, посилення наявної переміжної кульгавості.

Нечасто: ортостатична гіпотензія.

Порушення з боку дихальної системи.

Нечасто: бронхоспазм у пацієнтів з бронхіальною астмою або з хронічними обструктивними захворюваннями легень в анамнезі.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту.

Часто: нудота, блювання, діарея, біль у животі, запор.

Порушення з боку печінки.

Рідко: підвищення печінкових ферментів (АлАТ, АсАТ) у плазмі крові, гепатит.

Порушення з боку шкіри та підшкірної тканини.

Рідко: реакції гіперчутливості (свербіж, висипання, еритема, підвищена пітливість).

Дуже рідко: випадання волосся, при лікуванні блокаторами бета-рецепторів може спостерігатися погіршення стану хворих на псоріаз у вигляді псоріатичного висипання.

Порушення з боку кістково-м’язової системи.

Нечасто: м’язова слабкість, судоми, атропатія.

Порушення з боку сечостатевої системи.

Рідко: порушення потенції.

Передозування.

Симптоми: брадикардія, артеріальна гіпотензія, гостра серцева недостатність, бронхоспазм, гіпоглікемія. При передозуванні також були зафіксовані випадки розвитку атріовентрикулярної блокади ІІІ ступеня та запаморочення.

Лікування: припинити прийом препарату та провести підтримуюче та симптоматичне лікування. Є обмежені дані, що бісопролол тяжко піддається діалізу.

У разі необхідності забезпечити моніторинг дихальної функції; може бути показане штучне дихання.

При бронхоспазмі: бронхолітичні препарати (наприклад, ізопреналін) або β2-адреноміметики та/або амінофілін.

При атріовентрикулярній блокаді ІІ та ІІІ ступеня: інфузійне введення ізопреналіну; у разі необхідності – кардіостимуляція.

Погіршення стану при серцевій недостатності: внутрішньовенне введення діуретичних засобів, вазодилататорів.

При брадикардії: внутрішньовенне введення атропіну.

При гіпотензії: прийом судинозвужувальних препаратів та плазмозамінників, внутрішньовенне введення глюкагону.

При гіпоглікемії: внутрішньовенне введення глюкози.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Застосування бісопрололу вагітним можливе лише за наявності крайньої необхідності після оцінки співвідношення користі і ризику для матері та плода. Як правило, β-адреноблокатори зменшують кровотік у плаценті та можуть вплинути на розвиток плода. Необхідно контролювати кровотік у плаценті та матці. Після пологів новонароджений повинен знаходитися під ретельним наглядом. Симптоми гіпоглікемії та брадикардії можна очікувати протягом перших 3 діб. Даних щодо проникнення бісопрололу в грудне молоко немає. Тому прийом препарату не рекомендується в період годування груддю.

Діти.

Досвід застосування препарату дітям відсутній, тому застосування його не рекомендоване.

Особливості застосування.

Препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам при таких станах:

бронхоспазм (бронхіальна астма, хронічні обструктивні захворювання легень) потребує супутньої терапії бронходилататорами. У пацієнтів з бронхіальною астмою можливе підвищення тонусу дихальних шляхів, що може потребувати збільшення дози b2-симпатоміметиків. Перед початком лікування рекомендується проводити дослідження функцій зовнішнього дихання у хворих на бронхіальну астму в анамнезі;

загальна анестезія. Необхідно обов’язково попередити лікаря-анестезіолога про прийом блокаторів бета-адренорецепторів. Дозу слід поступово знизити та припинити прийом препарату приблизно за 48 годин до загальної анестезії;

застосування контрастних продуктів, що містять йод: бета-блокатори можуть підвищувати ризик розвитку анафілактичних реакцій, рефрактерних до лікування;

цукровий діабет з різкими коливаннями рівня глюкози в крові через можливість маскування симптомів гіпоглікемії;

тиреотоксикоз через можливість маскування адренергічних симптомів;

сувора дієта;

під час десенсибілізаційної терапії. Як і інші b-блокатори, бісопролол може посилювати чутливість до алергенів та збільшувати анафілактичні реакції. Лікування адреналіном не завжди забезпечує очікуваний терапевтичний ефект;

атріовентрикулярна блокада І ступеня;

стенокардія Принцметала. β-адреноблокатори можуть провокувати появу, збільшувати кількість і подовжувати напади вазоспастичної стенокардії/стенокардії Принцметала;

порушення периферичного кровообігу, в тому числі при хворобі Рейно або переміжній кульгавості: можливе посилення скарг, особливо на початку терапії;

пацієнтам з феохромоцитомою бісопролол можна призначати винятково після терапії a-адреноблокаторами;

хворим на псоріаз (у т.ч. в сімейному анамнезі) бісопролол призначати лише після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.

На початку лікування препаратом необхідний нагляд за пацієнтом. Лікування не слід припиняти раптово, якщо для цього немає чітких показань.

Препарат містить лактозу, тому його не слід призначати пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
В окремих випадках на початку лікування, при заміні препарату, а також при взаємодії з алкоголем може бути знижена швидкість реакції при керуванні автомобілем та роботі з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Протипоказані комбінації.

Флоктафенін: b-блокатори можуть загострювати компенсаторні серцево-судинні реакції у зв’язку з артеріальною гіпотензією та шоком, які може спричинити застосування флоктафеніну.

Султоприд: бісопролол не слід застосовувати одночасно з султопридом через зростання ризику шлуночкової аритмії.

Нерекомендовані комбінації.

Антагоністи кальцію (верапаміл, дилтіазем, бепридил): негативний вплив на інотропну функцію міокарда, AV-провідність, артеріальний тиск.

Гіпотензивні препарати з центральним механізмом дії (клонідин, метилдопа, гуанфацин, моксинідин, рілменідин тощо): підвищення ризику рефлекторної гіпертензії, а також значне уповільнення частоти серцевих скорочень, можливе пригнічення AV-провідності, погіршення серцевої недостатності.

Інгібітори МАО (крім інгібіторів МАО-В): підвищують гіпотензивний ефект бета-блокаторів та є ризик розвитку гіпертонічного кризу.

Комбінації, які слід застосовувати з обережністю.

Антиаритмічні препарати І класу (наприклад дізопірамід, хінідин): негативний вплив на AV-провідність та інотропну функцію міокарда.

Антиаритмічні препарати ІІІ класу (наприклад аміодарон): негативний вплив на AV-провідність.

Антагоністи кальцію (похідні дигідропіридину): підвищення ризику гіпотензії та ризику розвитку серцевої недостатності.

Антихолінестеразні засоби (в тому числі такрин): збільшення часу AV-провідності та підвищення ризику брадикардії.

β-блокатори місцевої дії (зокрема ті, що містяться в очних краплях для лікування глаукоми): можуть підсилювати дію бісопрололу.

Інсулін та пероральні протидіабетичні засоби: посилюється дія цих препаратів. Бісопролол може маскувати ознаки гіпоглікемії.

Серцеві глікозиди (препарати наперстянки): знижують частоту серцевих скорочень, збільшують час AV-провідності.

Засоби для анестезії: підвищують ризик пригнічення функції міокарда та розвитку артеріальної гіпотензії.

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ): знижують гіпотензивний ефект бісопрололу.

Похідні ерготаміну: загострення порушень периферичного кровообігу.

β-симпатоміметики (наприклад ізопреналін, добутамін): комбінація з бісопрололом може знижувати терапевтичний ефект обох препаратів.

Симпатоміметики, які активують α- і β-адренорецептори (адреналін, норадреналін), підвищують артеріальний тиск та підсилюють явища переміжної кульгавості.

Трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазини та інші антигіпертензивні препарати: підвищують ризик гіпотензії.

Баклофен: підвищення антигіпертензивної активності.

Аміфостин: підвищення гіпотензивної активності.

Дозволені комбінації.

Мефлохін: зростання ризику брадикардії.

Кортикостероїди: можливе зниження антигіпертензивного ефекту внаслідок затримки води і натрію в організмі.


Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Бісопролол – селективний блокатор бета1-адренорецепторів, без внутрішньої симпатоміметичної активності. Має антигіпертензивну та антиангінальну дії. Механізм антигіпертензивної дії полягає у зниженні хвилинного об’єму серця, зменшенні симпатичної стимуляції периферичних судин і пригніченні вивільнення реніну нирками. Антиангінальна дія пов’язана з блокадою бета1-адренорецепторів, що призводить до зниження потреби міокарда у кисні за рахунок негативної хронотропної та інотропної дії. Таким чином, бісопролол усуває або зменшує симптоми ішемії.

Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо препарат добре адсорбується зі шлунково-кишкового тракту. Ефект першого проходження через печінку виражений незначною мірою, що сприяє високій біодоступності – близько 90 %. Зв’язування з білками плазми становить близько 30 %. Об’єм розподілу становить 3,5 л/кг. Загальний кліренс бісопрололу становить 15 л/год. Завдяки тривалому періоду напіввиведення, 10-12 годин, препарат зберігає терапевтичний ефект протягом 24 годин після одноразового прийому препарату.

Бісопролол виводиться з організму двома шляхами. Близько 50 % метаболізується в печінці з утворенням неактивних метаболітів, які виводяться нирками. Решта 50 % виводиться нирками у незміненому вигляді. Через приблизно однакову участь нирок та печінки у виведенні цього препарату, хворим із нирковою або печінковою недостатністю дозу коригувати не потрібно.

Кінетика бісопрололу лінійна і не залежить від віку.





Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 5 мг – блідо-жовті із вкрапленнями, круглі, двоопуклі таблетки з відтиском «5» та лінією для розлому з одного боку.

таблетки по 10 мг – бежеві з вкрапленнями, круглі, двоопуклі таблетки з відтиском «10» та лінією для розлому з одного боку.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка.

По 10 таблеток в блістері. По 3 блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Виробник: Меркле ГмбХ, Німеччина.

Заявник: ратіофарм ГмбХ, Німеччина.

Місцезнаходження.

Меркле ГмбХ: вул. Людвіга Меркле 3, 89143 Блаубойрен-Вейлер, Німеччина.

Меркле ГмбХ: вул. Граф-Арко 3, 89079, Ульм, Німеччина.

ратіофарм ГмбХ: вул. Граф-Арко 3, 89079, Ульм, Німеччина.