ДЕКРИЗ табл. в/пл.обол. 25мг №30 (10х3)

Інструкція

Склад і форма випуску
таблетки, вкриті плівковою оболонкою 25 мг блістер, № 30
Еплеренон 25 мг
Допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, гіпромеллоза, натрію лаурилсульфат, тальк, магнію стеарат.
№ UA/13553/01/01 від 22.02.2019
B За рецептом
таблетки, вкриті плівковою оболонкою 50 мг блістер, № 30
Еплеренон 50 мг
Допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, гіпромеллоза, натрію лаурилсульфат, тальк, магнію стеарат.

Фармакологічні властивості

фармакодинамічні параметри. Еплеренон проявляє високу селективність до мінералокортикоїдних рецепторів людини на відміну від прогестеронових, глюкокортикоїдних та андрогенних рецепторів, а також перешкоджає зв’язуванню мінералокортикоїдних рецепторів з альдостероном, який є ключовим гормоном РААС та бере участь в регуляції АТ і патогенезі захворювань серцево-судинної системи.

Еплеренон сприяє стійкому збільшенню активності реніну та альдостерону в плазмі крові. Згодом секреція реніну пригнічується альдостероном завдяки механізму зворотного зв’язку. При цьому підвищення активності реніну або концентрації альдостерону не впливає на ефекти еплеренону.

Фармакокінетичні параметри

Всмоктування та розподіл еплеренону.

Абсолютна біодоступність еплеренону — 69% (при застосуванні дози 100 мг). Cmax в плазмі крові досягається на протязі 1.5-2 ч. Cmax та AUC лінійно залежать від дози еплеренону в діапазоні від 10–100 мг, а також нелінійно — в дозі >100 мг. Рівноважного стан у людини еплеренон досягає протягом 2 днів. Прийом їжі не впливає на всмоктування препарату.

~50% еплеренон зв’язується з білками плазми крові, переважно з глікопротеїнами α1-кислотної групи. Vd в рівноважному стані — 42-90 л. Еплеренон не зв’язується з еритроцитами.

Метаболізм і виведення еплеренону.

Метаболізм еплеренону здійснюється, в основному, під дією ізоферменту CYP 3А4. Активні метаболіти еплеренону в плазмі крові на даний час не ідентифіковані.

<5% дози еплеренону у незміненому вигляді виводиться за допомогую нирок та кишечнику. Після однократного прийому всередину міченого еплеренону, ~32% дози виводилося через кишечник та ~67% — через нирки. Т½ еплеренону становить ~3-5 год, кліренс з плазми крові — ~10 л/год.
Показання ДЕКРИЗ

інфаркт міокарда — додатково до стандартної терапії, з метою зниження ризику серцево-судинної смертності і захворюваності у пацієнтів зі стабільною дисфункцією ЛШ (ФВ ≤40%) і клінічними ознаками серцевої недостатності після перенесеного інфаркту міокарда;

хронічна серцева недостатність — додатково до стандартної терапії, з метою зниження ризику серцево-судинної смертності і захворюваності у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю II ФК за класифікацією NYHA, при дисфункції ЛШ (ФВ ≤35%).
Застосування ДЕКРИЗ

для індивідуального дозування препарату доступні дози — 25 мг і 50 мг. Максимальна доза препарату становить 50 мг на добу.

У пацієнтів з серцевою недостатністю після ІМ

Рекомендована підтримуюча доза становить 50 мг еплеренону 1 раз/добу. Лікування слід ініціювати 1 раз/добу по 25 мг та, враховуючи рівень калію в плазмі крові, збільшують до цільової дози 50 мг 1 раз/добу, переважно протягом 4 тижнів. Лікування еплереноном зазвичай починається через 3–14 днів після гострого ІМ.

У хворих з хронічною серцевою недостатністю II класу NYHA

Пацієнтам з хронічною серцевою недостатністю II класу NYHA лікування слід починати 1 раз на добу по 25 мг та підвищувати до цільової дози 50 мг 1 раз/добу, переважно в межах 4 тижнів, з урахуванням рівня калію в плазмі крові.

Підбір дози після початку лікування
Лабораторні показники калію в плазмі крові (ммоль/л) Дія Зміна дози
<5 Збільшення дози від 25 мг через день до 25 мг 1 раз/добу від 25 мг 1 раз/добу до 50 мг 1 раз/добу
5-5.4 Підтримуюча доза Доза не змінюється
5.5-5.9 Зменшення дози від 50 мг 1 раз/добу до 25 мг 1 раз/добу від 25 мг 1 раз/добу до 25 мг через добу від 25 мг через день — тимчасова відміна прийому препарату
≥6 Препарат необхідно відмінити Не призначається
Протипоказання

показники калію в плазмі крові >5,0 ммоль/л на початку терапії; важка нирковою недостатністю. (eGFR [швидкість клубочкової фільтрації] <30 мл/хв/1,73 м2); пацієнти з важкою печінковою недостатністю (клас C Child-Pugh); застосування пацієнтом калийзберігаючих діуретиків або сильних інгібіторів CYP 3A4
(наприклад, ітраконазол, кетоконазол, ритонавір, нелфінавір, кларитроміцин, телітроміцин та нефазодон); комбінація інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину (ARB) з еплереноном.
Побічна дія

пієлонефрит, інфекції, фарингіт, еозинофілія, гіпотиреоз, гіперкаліємія, гіпонатріємія, дегідратація, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія, безсоння, синкопе, запаморочення, головний біль, гіпоестезія, інфаркт міокарда, серцева недостатність, фібриляція передсердь, тахікардія. гіпотензія, артеріальний тромбоз кінцівок,
ортостатична гіпотензія, кашель, діарея, нудота, запор, блювота, метеоризм, висип, свербіж, ангіоневротичний набряк, гіпергідроз, м’язові спазми, біль у скелетних м’язах, біль в спині.
дисфункція нирок, холецистит, гінекомастія, астенія, нездужання, зниження значення сечовини в крові, підвищення креатиніну в плазмі крові, підвищення рівня глюкози в крові, інсульт.
Особливості застосування

гіперкаліємія

На початку терапії та після коригування дози у пацієнта слід контролювати рівень калію в плазмі крові. Особливо це стосується пацієнтів з ризиком можливого розвитку гіперкаліємії (пацієнти похилого віку, пацієнти з нирковою недостатністю та з цукровим діабетом). За такими пацієнтами рекомендується регулярне спостереження.

Внаслідок підвищеного ризику розвитку гіперкаліємії не рекомендується застосування препаратів калію після початку терапії еплереноном. Зниження дози еплеренону призводило до зниження рівня калію в плазмі крові. В одному із досліджень додавання препаратів гідрохлортіазиду до терапії еплеренону компенсувало підвищення рівня калію.

Ризик гіперкаліемії може збільшуватись, в разі застосування еплеренону у поєднанні з інгібітором АПФ.

Порушення функції нирок

Пацієнтам з нирковою недостатністю, включаючи діабетичну мікроальбумінурію. необхідно регулярно контролювати рівень калію в плазмі крові.

Ризик розвитку гіперкаліємії зростає у пацієнтів зі зниженною функцією нирок. Тому таким пацієнтам лікування слід проводити з обережністю. Еплеренон не виводиться за допомогою гемодіалізу.

Порушення функції печінки

У пацієнтів з легкою та помірною ступеню тяжкості печінковою недостатністю (клас А та В Child-Pugh) не спостерігалося збільшення рівня калію в плазмі крові більше ніж 5,5 ммоль/л. Рівень електролітів повинен контролюватися у пацієнтів з легкою та помірною ступеню печінкової недостатністі.
Застосування еплеренону у хворих з важкою печінковою недостатністю не вивчено і тому протипоказано.

Індукторів CYP 3A4

Не рекомендується застосовувати еплеренон з сильними індукторами CYP 3A4.

Одночасного застосування препаратів літію, циклоспорину і такролімусу при лікуванні еплереноном слід уникати.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами

фармакодинамічні взаємодії

Калийзберігаючі діуретики та калієвмісні добавки

Через підвищений ризик розвитку гіперкаліємії, еплеренон не призначають пацієнтам, які приймають інші калийзберігаючі діуретики та добавки калію (калійзберігаючі діуретики можуть посилювати вплив антигіпертензивних лікарських засобів та інших діуретиків).

Інгібітори АПФ

Ризик виникнення гіперкаліємії може зростати при застосуванні еплеренону в комбінації з інгібітором АПФ. Тому рекомендується ретельний контроль за рівнем калію в плазмі крові та функцією нирок, особливо у пацієнтів з ризиком порушення функції нирок, таких як пацієнти літнього віку.

Літій.

Не проводилися дослідження взаємодії з літієм і еплереноном. Проте у пацієнтів, які отримували препарати літію з діуретиками та інгібіторами АПФ, повідомлялося про розвиток токсичністі літію. Слід уникати одночасного застосування еплеренону та літію.

Циклоспорин, такролімус

Циклоспорин і такролімус можуть викликати порушення функції нирок і підвищувати ризик гіперкаліємії. Слід уникати одночасного застосування еплеренону та циклоспорину або такролімусу.

НПЗП

Особливо у пацієнтів високого ризику (літнього віку та/або пацієнти дегідратацією) лікування НПЗП може призвести до ГНН. Тому перед початком лікування пацієнти, які призначається еплеренон та НПЗП одночасно, повинні мати збалансований баланс рідини і контролювати функцію нирок.

Триметоприм

Одночасне застосування триметоприму та еплеренону збільшує ризик розвитку гіперкаліємії.

Блокатори α–адренорецепторів (наприклад, празозин, альфузозин)

Комбінація блокаторів α–адренорецепторів та еплеренону може підвищити антигіпертензивний ефект та/або викликати ортостатичну гіпотензію.

Трициклічні антидепресанти, нейролептики, аміфостин, баклофен

Одночасній прийом з цими лікарськими засобами можуть підвищити антигіпертензивний ефект і ризик виникнення ортостатичної гіпотензії.

ГКС, тетракозактиди

Введення цих препаратів одночасно з еплереноном може зменшити антигіпертензивний ефект.

Фармакокінетичні взаємодії

Дослідження in vitro показують, що еплеренон не є інгібітором ізоферментів CYP 1A2, CYP 2C19, CYP 2C9, CYP 2D6 або CYP 3A4. Еплеренон не являється субстратом або інгібітором Р-глікопротеїну.

Дігоксин

Одночасне застосування з еплереноном збільшує AUC з дигоксином на 16% (90% ДІ: від 4 до 30%).

Рекомендується дотримуватися обережності при застосуванні препаратів дигоксину, які наближені до верхньої межі терапевтичного діапазону.

Варфарин

Не спостерігалося клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій з варфарином.

Субстрати CYP 3A4

Результати фармакокінетичних досліджень з субстратами CYP 3A4, (наприклад, мідазолам і цизаприд) не виявляли значних фармакокінетичних взаємодій, коли ці агенти одночасно застосовувалися з еплереноном.

Інгібітори CYP 3A4

– сильні інгібітори CYP 3A4: при застосуванні еплеренону разом з лікарськими засобами, які інгібують фермент CYP 3A4, можуть виникати значні фармакокінетичні взаємодії. Наприклад, кетоконазол в дозі 200 мг 2 рази на добу, призводив до збільшення AUC еплеренону на 441%.

Застосування еплеренону одночасно з сильними інгібіторами CYP 3A4 (наприклад, комбінації: еплеренон — кетоконазол, еплеренон — ітраконазол, еплеренон — ритонавір, еплеренон — нелфінавір, еплеренон — кларитроміцин, еплеренон — телітроміцин, еплеренон — нефазодон) протипоказані.

– слабкі та помірні інгібітори CYP 3A4: одночасне застосування комбінації: еплеренон — еритроміцином, еплеренон — саквінавіром, еплеренон — аміодароном, еплеренон — дилтіаземом, еплеренон — верапамілом або еплеренон — флуконазолом призводило до значних фармакокінетичних взаємодій та збільшувало AUC від 98% до 187%.
Тому при одночасному застосуванні слабких до помірних інгібіторів CYP 3A4 з еплереноном доза еплеренону не повинна перевищувати 25 мг на добу.
Передозування

ніяких побічних явищ, у зв’язку з передозуванням еплеренону у людини, на цей час не зареєстровано.

Найбільш можливими (вірогідними) симптомами передозування може бути гіпотензія або гіперкаліємія. Еплеренон не виводиться за допомогою діалізу. Еплеренон зв’язується переважно з активованим вугіллям. В разі симптоматичної гіпотензії слід ініціювати підтримуюче лікування. При виникненні гіперкаліємії необхідно розпочати стандартну терапію.
Умови зберігання

при температурі не вище 25 °С.